Виховання безпечної поведінки дітей з раннього віку | Лебединський ЗДО (ясла-садок) «Ромашка»
browser icon
Ви використовуєте стару версію вашого браузера . Будь ласка, оновіть ваш браузер!
Використання застарілого браузера робить ваш комп'ютер вразливим. Для безпечнішої та швидшої роботи, будь ласка, оновіть ваш браузер зараз або спробуйте використати інший браузер.

Виховання безпечної поведінки дітей з раннього віку

Posted by on 18.03.2016

http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/9/107/907/107907008_rebenok_shalit.jpgДошкільний вік — найважливіший період, коли формується людська особистість і закладаються міцні основи досвіду життєді­яльності, здорового способу життя. Одне з найважливіших завдань дорослого у цей період — прищеплювати дітям навички безпечної поведінки в ситуаціях, у яких існує ймовірність отримання травми. Необхідно створювати педагогічні умови для ознайомлення дітей з різними видами небезпеки.

Процес опанування дитиною необхідних знань та вмінь, що забезпечують змістовну й безпечну життєдіяльність у довкіллі, розпочинається в ранньому віці.

Вікові особливості малюків як потенційні небезпеки

Актуальність проблеми виховання безпечної поведінки малюків у соціальному середовищі пов’язана з такими віковими особливос­тями розвитку, як:

  • підвищена рухова активність;
  • зростання самостійності;
  • інтерес до всього нового;
  • повна довіра до всіх і всього, що навколо;
  • відсутність відчуття небезпеки.

Фізичні можливості дворічних дітей та природна жага до піз­нання навколишнього світу можуть дуже швидко призвести до біди. Адже діти раннього віку ще не розуміють, що для них безпечно, а що ні. У своїх вчинках вони керуються не розумінням того, що треба, можна, добре, а тим, чого хочеться, що цікаво, приємно. Саме тому на дорослих покладена велика відповідальність. Мета педагогів — зберегти життя і здоров’я малюків та озброїти їх навичками безпеч­ної поведінки в довкіллі

На третьому році життя діти прагнуть бути самостійними. Вони усвідомлюють, що дорослий є організатором спільних дій та помічником. Він дає оцінку поведінці, навчає перших правил, основ взаємодії зі знайомими та незнайомими людьми. У цьому віці в ді­тей активно розвиваються моральні почуття, вони демонструють готовність гратися з однолітками, спілкуватися з ними. З огляду на ці особливості малюків ми і будуємо свою роботу щодо організації їх безпечної життєдіяльності та формування у них власного досвіду безпечної поведінки.

Методи і прийоми навчання малюків безпечної поведінки

Із перших днів відвідування дітьми дитячого садка, ознайомлю­ючи їх із груповими приміщеннями, територією, ми пояснюємо їм, що безпечно, а що — ні. Для цього використовуємо численні методи й прийоми, зокрема:

  • пояснення;
  • нагадування;
  • бесіда;
  • розглядання ілюстрацій;
  • ігрові ситуації;
  • рольові та дидактичні ігри й вправи;
  • спостереження;
  • художнє слово тощо.

Організовуючи заняття, режимні моменти, дозвілля дітей упро­довж дня, спрямовуємо їх поведінку, прищеплюємо корисні навич­ки, навчаємо адекватно сприймати навколишній світ. Для пояснення дітям правил і норм поведінки використовуємо художнє слово: вір­шики, потішки, примовлянки, короткі казки та оповідання.

Навчаючи дітей, ми широко використовуємо їхнє бажання бути схожими на дорослих, наслідувати їх. Тож одним з основних прийо­мів формування безпечної поведінки у наших вихованців є приклад значимих для них дорослих — ви­хователів і батьків, із якими ми тіс­но співпрацюємо.

Для активізації закріплен­ня навичок у дітей у своїй роботі ми віддаємо перевагу створенню ігрових ситуацій, формулюванню запитань до дітей, застосовуємо метод бесіди. Випадки дитячого травматизму спонукають до систе­матичної роботи з малюками для вироблення в їхній свідомості сте­реотипів безпечної поведінки в різ­них ситуаціях та навичок користу­вання предметами й речами. Для того щоб не позбавляти дітей права на самостійні дії, навчаємо їх пра­вил поведінки в середовищі групо­вої кімнати.

 Предметне середовище як чинник безпеки життєдіяльності

Аби забезпечити безпечне перебування дітей у групових приміщеннях, усі застібки на господарчих шафах, дверях туалетної кімнати, роздягальні розміщуємо значно вище зросту дитини та систематично перевіряємо, щоб вони були в робочому стані.

Провідною діяльністю дітей третьо­го року життя є предметно-маніпулятивна. А найліпше стимулює таку діяльність відпо­відно організоване предметно-ігрове розви- вальне середовище. Тому ми постійно піклу­ємося про його динамічну зміну, організацію цікавих і змістовних занять, ігор із предмета­ми побуту та їх ігровими замінниками. При цьому постійно пильнуємо, щоб його наповнення було безпечним. Ретельно добираючи іграшки та ігрове обладнання, стежимо, щоб вони відповідали стандартам якості, були виготовлені з екологічно безпечних матеріалів, відповідали віку та розвитку дітей. Усі іграшки легкі та прості у використанні, зручно розміщені в ігрових осеред­ках не вище рівня очей дітей.

Самостійність та дисциплінованість — гаранти безпеки

Самостійність та дисциплінованість є певними гарантами без­пеки малюків. Тож вихованню цих якостей ми приділяємо належну увагу. Насамперед навчаємо дітей самообслуговування, формуємо в них культурно-гігієнічні навички.

Дисциплінованість насамперед передбачає здатність до само­контролю, яка в ранньому віці ще лиш починає розвиватись. Ефек­тивна дисципліна — це збалансованість між потребою дитини в самостійності та необхідністю дотримуватися певних обмежень. Розвиваючи в дітей дисциплінованість, ми скеровуємо їхню поведін­ку, поступово зменшуючи ступінь свого контролю і даючи дітям змогу самостійно керувати власного поведінкою. Демонстрування довіри ді­тям і визнання їхніх можливостей веде до зростання в них самоповаги й упевненості в собі. А коли діти задоволені собою і взаєминами з ін­шими людьми, вони більше підготовлені слухати й учитися.

Очікування й вимоги дорослого щодо дисципліни мають від­повідати віку та рівню розвитку дитини, тобто тому, що вона здатна робити й розуміти.

Практичне ознайомлення дітей із правилами безпечної поведінки

Реалізовуючи завдання соціально-морального розвитку ма­люків, ми значну увагу приділяємо формуванню в їхній свідомос­ті понять «добре» — «погано», розвиваємо вміння слухати й чути дорослого. Для формування у дітей навичок безпечної поведінки створюємо ігрові проблемні ситуації (див. Додаток). При цьому головними прийомами формування навичок безпечної поведінки у малюків є вправляння та навчання правил доцільних дій у процесі всіх видів життєдіяльності.

Робота з організації безпеки життєдіяльності малюків передба­чає формування у них культурно-гігієнічних навичок, зокрема ми навчаємо дітей правил поведінки за столом, як-от:

  • не залазити руками в тарілку чи чашку іншої дитини;
  • не брати до рота предмети;
  • не смоктати пальці;
  • не гризти нігті.

Під час їжі нагадуємо дітям, що чашку потрібно тримати за вуш­ко, ложку – у правій руці (шульзі — у лівій), нахиляти тарілку пра­вильно у протилежний від себе бік, щоб не облитися самому та не облити іншу дитину, тощо.

Навчаємо дітей, як правильно сидіти на стільчику: спина дити­ни притулена до спинки стільчика, обидві ніжки торкаються підлоги. Допомагаємо кожній дитині прийняти правильну позу під час сидін­ня на стільчику за столом.

Під час роботи з роздатковими матеріалами на заняттях навча­ємо дітей:

  • не брати предмети до рота;
  • не простягати предмети до очей, вуха сусіда.

Враховуючи вікові особливості дітей раннього віку, сприй­мання світу завдяки всім аналізаторам, зокрема й смаковим, під час роботи на заняттях з ліплення віддаємо перевагу викорис­танню екологічно чистих матеріалів (глини, солоного тіста тощо). При цьому щоразу нагадуємо дітям, що брати глину чи тісто до рота не слід.

Під час ігрової діяльності на­вчаємо дітей:

  • ідучи з іграшкою, дивитися під ноги, щоб не перечепи­тися;
  • не розкидати іграшки, після гри збирати їх;
  • класти іграшки після гри у відведене для них місце;
  • не кидати іграшки в дітей;
  • ділитись іграшками, не заби­рати їх у інших дітей;
  • не битися, не штовхатися, нікого не ображати;
  • не підходити близько до конячки-гойдалки, нічого не діс­тавати з-під неї, коли хтось із дітей гойдається;
  • не штовхати дитину, яка гойдається, аби вона не впа­ла, дочекатися своєї черги

 У туалетній кімнаті нагадуємо дітям про правила поводження з горщиком:

  • не соватись на горщиках;
  • не підкладати пальці під горщик;
  • не підніматися разом з горщиком.

В умивальній кімнаті, під час миття рук, навчаємо дітей правил користування милом, водою:

  • не брати мило до рота;
  • не розбризкувати воду, бо можна послизнутись і впасти.

 Коли діти готуються до сну, нагадуємо правила поведінки у спальній кімнаті:

  • не ставати в ліжку на повний зріст;
  • не стрибати в ліжку;
  • не засовувати ноги між прутиками в ліжку.

Виховуючи в дітей безпечну поведінку, слід дотримуватися по­чуття міри. Необхідно враховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Неприпустиме застосування так званої «шокової терапії» з акцентуванням уваги на страшних наслідках надзвичайних ситуацій. Такий підхід може травмува­ти психіку дітей і в майбутньому вплинути на їхній психічний стан і поведінку. Розширення уявлень дитини про небезпеч­ність довкілля має відбуватися не лише на інформаційному рів­ні, а й зачіпати емоційно-чуттєву і поведінкову сфери.

Під час прогулянки закріплюємо в дітей такі правила поведінки:

  • не брати до рота пісок, землю, траву, листя;
  • не простягати до очей гілки дерева, палички;
  • не обсипати піском інших дітей.

У зимовий період нагадуємо дітям, що не можна:

  • брати до рота сніг, їсти його;
  • лизати бурульки;
  • підходити до даху, з якого звисають бурульки

Зустрічаючи на подвір’ї тварин, скажімо, кота чи собаку, підво­димо дітей до розуміння того, що контакти з тваринами можуть бути небезпечними. Тож поводитися з ними слід обачно:

  • не підходити близько до тварин, не робити різких рухів, бо вони можуть укусити чи подряпати;
  • не гладити й не брати на руки безпритульних тварин, бо вони можуть переносити різні інфекційні захворювання;
  • не злити тварин, не дратувати їх, не завдавати їм болю.

 Взаємодія із сім’ями вихованців

Практика свідчить, що набуття досвіду безпечної поведінки та закріплення уявлень про здоровий спосіб життя у малюків є знач­но ефективнішими за умови взаємодії дошкільного закладу й сім’ї. Батьки зобов’язані приділяти багато уваги цим питанням, зокрема мають і самі дотримуватися загальноприйнятих правил безпечної поведінки. Адже, якщо поведінка батьків удома суперечить уявлен­ням про правильну поведінку, які формують у дитини педагоги до­шкільного закладу, то очікуваних результатів досягти складно або навіть неможливо.

Тому під час індивідуальних бесід із батьками ми надаємо їм конкретні рекомендації щодо того, як найліпше опікуватися безпе­кою життєдіяльності їхніх дітей. Наголошуємо на тому, що батьки мають:

  • навчати дитину правил поводження з небезпечними пред­метами, зокрема гострими — виделками, ножами, голками, ножицями тощо;
  • стежити за тим, щоб дитина не приносила до дитячого сад­ка небезпечні предмети — пігулки, дрібні монети, кульки, цвяхи, шпильки, леза, металеві прикраси, неякісні та злама­ні іграшки;
  • перевіряти всі кишені дитячого одягу перед виходом до ди­тячого садка;
  • ознайомлювати дитину з правилами відкривання й закри­вання шафи — відчиняти обережно, тримаючи дверцята за ручку; не відкривати різко; не стукати дверцятами;
  • не використовувати цукерки чи іграшки як засіб умовлян­ня дитини йти до дитячого садка, навчитися домовлятися з дитиною;
  • стежити за справністю дитячого одягу та іграшок;
  • навчати дитину обережності в побуті, правил пожежної безпеки та безпеки на вулиці.

 Ігрові ситуації для виховання безпечної поведінки в дітей раннього віку

Правила поведінки в туалетній кімнаті

Садимо ляльку Олесю на горщик (в горщику рідина). Створюємо ситуацію, під час якої лялька Олеся обливається рідиною.

  • Чому лялька облилася? — Піднялася ра­зом з горщиком.
  • Що треба зробити? — Перевдягнути ляльку.
  • Навіщо? — Ляльці неприємно, мокро, хо­лодно.

Діти допомагають вихователю прибрати «ка­люжу» та перевдягнути ляльку. Ще раз нагадуємо дітям правила поводження на горщику.

 Правила поведінки в умивальній кімнаті

Маленькі єнотики гралися, розбризкували водичку. Поруч проходив ведмедик, послизнувся, впав, забив лапку.

  • Чому ведмедик забив лапку? — Тому що послизнувся і впав.
  • Чому ведмедик послизнувся і впав? — Тому що єнотики розбризкали водичку і було слизько.

 Правила поведінки за столом

Незнайко впав зі стільчика.

  • Чому це сталося? — Бо він закашлявся.
  • Чому закашлявся? — Крутився на стіль­чику, ретельно не пережовував їжу.

Під час їжі нагадуємо дітям про Незнайка та правила безпеки під час прийому їжі: ретельно пережовуйте їжу, лиш потім ковтайте.

 Правила поведінки під час ігор

У Зайчика болить вушко, він плаче:

  • Чому Зайчик плаче? — Йому боляче.
  • Чому у Зайчика болить вушко? — Ведме­дик засунув папірець Зайчику у вушко. Зайчик звернувся до лікаря Айболитя, який допоміг діста­ти папірець з вушка та наклав пов’язку.

 Правила поводження з однолітками

Розповідь вихователя:

«До садочка прийшов хлопчик Дмитрик. Із перших днів перебування в садочку Дмитрик ображав діток. А одного разу він захотів іграш­ку, якою грався в цей час Костя. Він підійшов до Кості і став забирати іграшку, штовхнув його, Костя заплакав».

Бесіда з дітьми:

  • Чому заплакав Костя? (Йому стало боляче, образився на Дмитрика через те, що той забрав іграшку.)
  • Чи можна ображати дітей, забирати іграшки? (Не можна.)
  • А як потрібно вчинити, коли хочеш іграшку, якою хтось наразі грається? (Потрібно ввічливо попросити.)

Правила поведінки під час прогулянки

Лялька Рая хворіє, у неї болять очки.

  • Чому? — Потрапив пісочок до очей, вони печуть і сльозяться.

Закріплюємо правила поведінки: чому не можна сипати пісок одне на одного? (Пісок може потрапити в очі, буде боляче й неприємно.)

 Правила поведінки під час прогулянки у зимовий період

У Незнайка заболіло горлечко, у нього ангіна.

  • Чому? — Незнайко смоктав бурульку.

Наслідки: тепер він не ходить до садочка, на­томість лежить у ліжку та вживає гіркі ліки.

 Правила безпечної поведінки з тваринами

Ліпимо з тіста колобка, проводимо кігтями іграшкової кішки по тісту.

  • Що з’явилося на колобку? — Подряпинки.
  • Чим подряпала кішка колобка? — Гостри­ми кігтиками.

Розучування з дітьми віршика Катерини Перелісної:

Не тягни кота за вуса —

Котик сердиться, укусить.

І за лапку не хапай,

Бо подряпа — так і знай.

 Правила поведінки з гострими предметами

Лялька Зоя була дуже неслухняною. Вона крадькома від мами взяла ножиці — хотіла сама зрізати собі нігті на ручках. Зрізуючи нігтика, по­різала пальчик. Ой, як їй боляче!

У неї болить пальчик! Іде кров. Хто винен у тому, що лялька Зоя порізала пальчик?

  • Чому у ляльки болить пальчик? — Взяла без дозволу гострий предмет — ножиці.
  • Що ж тепер слід зробити? — Допомогти ляльці Зої.
  • Як допомогти? — Обробити ранку.

Діти допомагають: мажуть пальчик зелен­кою, бинтують ручку.

  • Скоро у ляльки Зої заживе пальчик, але поки що буде боліти.

Обговорюємо з дітьми, які ще гострі предме­ти і чому не можна брати дітям до рук (ніж, моло­ток, ножиці, голки тощо).

 Правила особистої гігієни

Лялька Ліна захворіла. У неї болить животик.

  • Чому? — Не помила ручки перед їжею, з’їла брудне яблучко.

Наслідок: через брудні руки в животик по­трапили мікроби, тому животик і заболів.

Повторюємо з дітьми правила особистої гігі­єни, нехтування якими може призвести до інфек­ційних захворювань.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *