Психологічне насильство в сім’ї | Лебединський ДНЗ (ясла-садок) «Ромашка»
browser icon
Ви використовуєте стару версію вашого браузера . Будь ласка, оновіть ваш браузер!
Використання застарілого браузера робить ваш комп'ютер вразливим. Для безпечнішої та швидшої роботи, будь ласка, оновіть ваш браузер зараз або спробуйте використати інший браузер.

Психологічне насильство в сім’ї

Posted by on 09.01.2020

Психологічне насильство – дії одного члена сім’ї на психіку дитини шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.

Психологи виділяють такі форми психологічного насильства:

  1. Відштовхування. Дорослі не усвідомлюють цінність своєї дитини, усіма способами дають їй зрозуміти, що вона не бажана, постійно проганяють її, обзивають, не розмовляють з нею, не обіймають і не цілують, звинувачують її у всіх своїх проблемах.
  2. Ігнорування. Дорослі не цікавляться дитиною, не можуть або не вміють висловлювати свої емоції по відношенню до неї, часто взагалі не звертають на неї уваги, дитина не відчуває емоційної присутності батьків. Найчастіше така форма психологічного насильства спостерігається з боку дорослих, чиї власні емоційні потреби не задоволені. Ці люди не можуть адекватно реагувати на емоційні потреби дитини. У результаті дитина не отримує достатньої взаємодії та стимулювання для успішного емоційного, інтелектуального і соціального розвитку.
  3. Ізолювання. Ця форма часто буває пов’язана з іншими видами насильства. Дитину замикають у шафі або в кімнаті (фізичне обмеження свободи дитини), залишають одну в порожній квартирі, або ж просто не дозволяють їй спілкуватися з однолітками, грати з ними. Наприклад: не дозволяють запрошувати друзів у гості і навіть спілкуватися з ними по телефону, не випускають дитину гуляти. Дитина постійно знаходиться в одному і тому ж приміщенні, їй незабезпечений приплив нових вражень, що стимулюють розвиток. В результаті у дитини немає можливості самій отримати досвід соціального спілкування, адже їй не тільки забороняють заводити друзів, але і всіляко перешкоджають її взаємодії з однолітками.
  4. Тероризування. Дитину висміюють за прояв будь-яких емоцій, пред’являють до неї вимоги, які не відповідають її віку і не зрозумілі дитині. Дитину постійно залякують, погрожують що покинуть її або, наприклад: поб’ють, змушують її робити що-небудь за допомогою залякування. Дитина постійно стає свідком жорсткого поводження з іншими членами сім’ї, насильства над ними.
  5. Байдужість. Батьки байдуже ставляться до перегляду дитиною фільмів, які для неї заборонені, дозволяють дитині бути свідком сцен насильства і ніяк не реагують на прояв самою дитиною жорстокості по відношенню до інших людей і тварин.
  6. Експлуатація. Батьки використовують дитину для заробляння грошей або для реалізації своїх потреб, наприклад, дитина повинна виконати те завдання, яке не відповідає її можливостям.
  7. Деградація. Поведінка, яка руйнує ідентифікацію та самооцінку дитини, наприклад: грубість, лайки, звинувачення, публічне приниження дитини.

Можна ще виділити такі два види психологічного насильства:

 – вербальне (словесне) чиниться уразі критики і докорів буквально за кожний вчинок;

– емоційне насильство може відбуватися взагалі без слів за допомогою міміки, пози, поглядів, інтонації.

 

Найбільш поширені наслідки психологічного насильства:

  1. Емоційні проблеми, як результат уповільнення емоційного розвитку дитини. Дитина не здатна зрозуміти почуття інших людей і відчуває труднощі у прояві власних емоцій.
  2. Занижена самооцінка. Дитина виростає з упевненістю що вона потворна, ні на що не здатна і тільки заслуговує поганого ставлення до себе. Подорослішавши, така людина щиро дивується, коли бачить що хтось рахується з її думкою.
  3. Проблеми у побудові відносин. Цьому сприяє не тільки слабкий емоційний розвиток, але й повна відсутність довіри до оточуючих людей. Дитина у всьому бачить тільки підступ, від кожної людини чекає, що той буде над нею знущатися, висміювати її, чекає агресії спрямованої на себе. Все це заважає будувати відносини з людьми.

Діти, які піддаються психологічному насильству в сім’ї, часто страждають від депресії, порушення сну і апетиту, невмотивованих страхів і фобій, а також можливі часті прояви соматичних захворювань. Вони страждають від емоційної нестабільності, надмірної сором’язливості, неможливості досягти успіху в жодній сфері, як наслідок відсутності впевненості в собі. Також такі діти можуть постійно відчувати надмірну потребу в увазі, а їх поведінка може не відповідати віку і рівню розвитку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *